You are viewing no_orpheus

Шагал


Інколи просто виникає (мета)фізична потреба повертатись до Шагала, до його єврейського фольклорного містицизму, трансформованого у абсолютно космополітні категорії - від індивідуального горя до всесвітньої любові. Сьогодні відкрив для себе його "Весілля" - дивовижна річ! цей червоний янгол дивним чином відсилає до не менш сюрреалістичного вже середньовічного/ренесансного автора - Жана Фуке та його "Діви Марії"

Марк Шагал. Весілля

поки довантажується Моцарт, я вирішив зробити невеличке повернення до Стравінського, якого дуже давно не слухав - десь приблизно з минулого літа. в якийсь час я просто надто переслухав Стравінського, починаючи від його ранніх гуркотів, архаїчних (де)конструктивних фігур і зовсім до пізніх, спокійних пошуків, майже в дусі романтизму. звісно, що моє повернення - це "Весна священна", але у виконанні Лос-Анджелеського філармонічного оркестру на чолі із прекрасним диригентом Еса-Пекка Салоненом. саме він, як мені здається, приборкав хтонічні сили весни Стравінського, надав їй якоїсь нордичної стрункості, але не позбавив того міфологічного баласту, що завжди приваблював, притягував магнітом увагу та слух. одним словом, дуже раджу. ось тут можна взяти

1

best epic classical III


третя частина якщо не улюбленої, то найбільш заслуханої класики. розбирайте
кому треба окремі треки - можу залити на обмінник

http://8tracks.com/kmysko/best-epic-classical-iii

To-The-Wonder-Trailer6

another year (2010). mike leigh

cez
несподівано сподобалась одна із останніх робіт британського режисера Майка лі - "Ще один рік" (Another Year). зовсім не мав на меті її дивитись, але вчора, ввечері, знайшов на одному із каналів. у легкій іронічній манері Лі препарує долі своїх героїв, а точніше - промальовує ці долі як звичне життя (драма життя, а драма в житті, як вірно підкреслила Зара Абдулаєва), що тече своїм ритмом. так, пара пенсійного віку Том і Джеррі (ага) порпаються у садку, спілкуються із друзями та своїм єдиним неодруженим сином Джо, періодично роблять свою роботу. все це у доволі повільному ритмі, що може нагадати і Еріка Ромера (як казки, так і моральні історії), і Олів'є Ассаяса (Summer Hours), і навіть Бергмана, але у буферному варіанті. це був той фільм, після якого я зрозумів: так, я точно можу себе вважати фаном Майка Лі та його соціально-психологічних арабесок про людей. раджу, одним словом, цей фільм про старість, який в тисячу разів кращий від "Любові" М. Ханеке, бо не кричить на кожному кроці про неминучість смерті та її прірви, а смиренно приймає життя, хоча десь на глибинному рівні звучить сумна нота: я так би хотів його прожити ще раз чи хоча б ще один рік. і ще один

another_year20

another-year-8950-1280x720

малевич


поки що десь у верхніх позиціях вішлісту. дуже хочу почитати перекладену монографію відомого французького дослідника авангарду та загалом куратора багатьох мистецьких виставок. саме він, до речі, популяризував у європейській свідомості поняття "український авангард".

971226_534446483268838_129705214_n

майже тройка


навіяло постом com_revolta про тройки і зубрілок. найцікавіше те, що я в житті не був зубром. навіть навпаки, все активно робив для того, щоб не читать якогось панаса мирного і читать собі чи фентезі, чи якогось германа гессе. ну і мав я із фізри єдину чотири - слабеньку таку, ледь тліючу. всі мої гордо за мене заступились і замість того, щоб відправити на турніки (хоча я, найцікавіше, грав в баскетбол у шкількій збірні - короче, вчитель фізри ще той вчитель), влаштували активну сімейну кампанію проти цього персонажа. я тоді, в дусі своєї ліберальної і відчайдушної молодості, доказував мамі, що нема чого на дурнів ображатись і не в оцінках діло. через декілька років я зрозумів, що мама боролась не за оцінку, а якусь справедливість і, що цікаво, абсолютно була неполіткоректна як і вчитель фізри. той доказував, що фізра - чуть на багіня наук. мама, відповідно, що фізра - то хуйня, а багіня наук - математика, яку я, за генетичним спадком і титанічним домашнім пресом, прекрасно знав. в підсумку, маючи блискучі бали із математики і майже тройку із фізри, я займаюсь в житті зовсім протилежними штуками. а із вчителем фізри досі ніхто не вітається.

монастир


на тижні ходили в монастир із київськими друзями. точніше, ходили до монастиря, але однаково мені сподобалося. не скажу, що я легкий на підйом до таких прогулянок, але коли вже був на шляху, то все наче рукою зняло. була спека, були дивні хати на окраїні, а також блакитне небо, покинуті будинки і монастир. мене найбільш вразила Заславська брама. подібна атмосфера до синагоги в Острозі. одним словом, я нестримно радий. хоча фото знизу, напевно, не зовсім явно свідчить про мою радість

*фото бай p_ok_ahontas

946756_10200411151534606_1911722331_n

кафка і сезан


подивився два фільми підряд Ює і Штрауба. знаходяться вони на різних часових відрізках, але однаково обидва можна вважати своєрідними авторськими екранізаціями. перший - Schakale und Araber (Jackals and Arabs), що знятий у 2011, зовсім недавно - камерна авторська аудіалізація тексту Франца Кафки. музику, до речі, написав Дьордь Куртаг, дуже вадлива фігура для суч. академічної та авангардної класики в Угорщині. другий - Сезан (Cézanne: Conversation with Joachim Gasquet), знятий майже двадцять років тому, а саме у 1989 - довелося дивитись німецькою, тому практично зішкрібав рештки мови із пам'яті, щоб хоча б трохи наблизитись до повідомлення авторів. попри це, оммаж Сезану мені набагато більше сподоабвся, аніж спроба передати камерність, параною вічного блукання Кафки. обидва фільми на кг

Image1

SCHAKALE-UND-ARABER

ugly renaissance babies


є такий прекрасний блог на tumblrі про огидних ренесансних малюків. сама ідея не може не захоплювати як фанатів естетики потворного (мене лише на третину), так і фанатів культури Ренесансу (абсолютно мене). я часто сюди заглядаю щоб витягти цікаві репродукції для свого курсу "канон тіла в культурі", але по-партізанські це роблю, бо теза про те, що дитяче тіло в Ренесансі було апріорі потворне настільки не повна, наскільки й про те, що всі діти у Відродженні дуже красиві. у мене є теорія, що ця потворність дітей - релікт середньовічного естетичного дискурсу, де святих і Христа зображували доволі жалюгідно, підкреслюючи таким чином брєнность плоті та натомість конституюючи силу духу.

tumblr_m6y6soFbq61r6f0d9o1_1280

Profile

no_orpheus
no_orpheus

Latest Month

November 2013
S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by yoksel